Місія “Дім Гідності” полягає в тому, щоб дати гідність, любов і надію хлопчикам і чоловікам з інвалідністю в Житомирській області.
Міністерство соціальної політики України утримує щонайменше 323 установи (“психоневрологічні” інтернати) для дорослих людей з інвалідністю, і, ніхто не знає напевно, скільки прекрасних людей проживає в цих закладах-в‘язницях. За даними “ЮНІСЕФ”, до війни в дитячих будинках та інтернатах України проживало щонайменше 90 000 дітей, половина з яких мали інвалідність. Ці діти виростуть, але, ймовірно, щойно їм виповниться 18 років, всі перестануть їх рахувати. Бути людиною з інвалідністю в українському інтернаті – це справді довічний вирок.
В “Дім Гідності” ми віримо, що кожна людина, незалежно від її здібностей чи наявності певних порушень, заслуговує на те, щоб відчути любов сім’ї тут, на землі. Сім’я – це фундаментальне право людини. Люди були створені для життя в сімʼях, а не в закритих закладах. Деінституціоналізація – єдина відповідь на кризу прав людини, якою є інституціоналізація в Україні.
Інституції/інтернати – це місця позбавлення волі, де діти не мають прав, не мають сім’ї та любові. Є лише регламентоване існування, правила та обмеження, а часто – приниження. Тут не може бути компромісів. Не існує такого поняття, як “хороший інтернат”. Міжнародна організація з прав людей з інвалідністю в Україні
Залишки Радянського Союзу
Радянський Союз розпався у 1991 році – понад 30 років тому, але, на жаль, деякі ознаки його існування все ще залишаються в Україні. Сотні державних дитячих будинків та інтернатів по всій країні – це радянські пережитки, які Україні дуже важко закрити. Хоча у 2017 році уряд ухвалив 10-річний план деінституціалізації, люди з інвалідністю були виключені з цього плану. Наразі в Україні не існує жодного державного плану щодо деінституалізації дорослих людей з інвалідністю.
Ще один спадок від СРСР – це загальний культурний погляд на людей з інвалідністю та їхні перспективи. Більшість закладів для людей з інвалідністю заховані в сільській місцевості: з очей геть і з серця геть! Багато пересічних українців навіть не здогадуються, що люди з важкими формами інвалідності справді живуть в цій країні, адже вони заховані та віддалені від суспільства. Тому для нас, українців, дуже важливо бачити людей з інвалідністю навколо: у магазинах, кафе, церквах і т.д. Допоки фізично слабкі люди залишатимуться осторонь, доти в суспільстві не буде довготривалих змін.
Іскра змін
Робота “Дім Гідності” – скоріше нагадує марафон, а не спринт. Ми повернули кількох наших друзів з інтернату до сімейного життя, і більша частина нашого часу та зусиль йде на те, щоб забезпечити їм життя, сповнене гідності, любові та надії – всього того, чого їм катастрофічно не вистачало в інтернаті. Але ми не зупиняємося на досягнутому. Ми існуємо не для того, щоб допомогти тільки декільком людям, а для того, щоб бути натхненням, іскрою змін у країні, яка потребує радикальних суспільних змін. Ми віримо, що якщо українці побачать, що життя людей з інвалідністю може бути сповненим гідності і любові, вони будуть відтворювати цю роботу і продовжувати її. Необхідно, щоб ми всі продовжували цю робиту, якщо справді хочемо, щоб Україна стала сучасною європейською країною, якою вона так прагне бути.
Щоб дізнатися більше про необхідність деінституціалізації в Україні, ознайомтеся з наведеними нижче ресурсами. Деяку інформацію буде важко сприймати, і, як ви побачите, ще багато чого треба зробити, але разом ми зможемо допомогти цій найбільш вразливій групі населення. Ми можемо бути голосом для тих, хто не має голосу, і дати їм гідність, любов і надію, на які вони заслуговують.
1NoШлях додомуhttps://www.driadvocacy.org/wp-content/uploads/No-Way-Home-final.pdf
2https://www.unicef.org/emergencies/ukraine-war-response-children-disabilities
Міжнародна організація прав людей з інвалідністю 3DisabilityRights International в Україні https://www.facebook.com/dri.ukraine
